За сім місяців фізичні особи - підприємці, які обрали cпрощену систему оподаткування, сплатили в місцеві бюджети Дніпропетровщини 474,2 млн. грн. єдиного податку

Протягом січня – липня 2016 року місцеві громади Дніпропетровської області отримали від підприємців «спрощенців» 474,2 млн. грн. єдиного податку, що на 184,4 млн. грн., або на 63,6% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Про це повідомила начальник управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Інна Андрущак.

На початок серпня поточного року спрощену систему оподаткування у своїй діяльності застосовують майже 75,5 тисяч підприємців.

Найбільш численною серед «спрощенців» є друга група, яка складає майже 40,7 тисяч підприємців. У першій групі перебуває понад 9,6 тисяч платників єдиного податку, у третій – 25,1 тисячі.

Станом на 11.08.2016 за І півріччя 2016 року  підприємцями - платниками єдиного податку ІІІ групи задекларовано валового доходу на загальну суму 6351,2 млн. грн., що на  1964,8 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період минулого року (або на 44,8 %), сума єдиного податку до сплати склала 308,7 млн. грн., що на 139,2 млн. грн. більше, ніж за відповідний період 2015 року (або на 82,1%).

Податковий календар серпня 2016 року

Криворізька північна ОДПІ нагадує

30 серпня, вівторок,останній день сплати:

- ПДВ за липень платниками, у яких базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю;

- акцизного податку за липень;

- плати за землю за липень (фізичними особами такий податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення);

- податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу за липень;

- податку на доходи фізичних осіб із загальної суми процентів, нарахованих за липень на поточний або депозитний банківський рахунок; на вклади членів кредитної спілки;

- військового збору з нарахованого, але не виплаченого доходу за липень.

- рентної плати за користування радіочастотним ресурсом за липень 2016 року (п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями);

- рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини за липень 2016 року (п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями);

- рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами за липень 2016 року

- рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України за липень 2016 року

В Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області проведено сеанс телефонного зв’язку

Днями в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» старшого оперуповноваженого з ОВС управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Дніпропетровській області                         Павла Хороших на тему: «Профілактичні заходи щодо протидії проявам корупції в службовій діяльності підрозділів фіскальної служби області».

В процедурі спілкування з ініціаторами дзвінків, проведено обговорення проблемних складових щодо захисту персональних даних суб’єктів електронного декларування доходів, розходів і майнового стану, правильного визначення вартості об’єктів нерухомості, права власності на яких отримані в минулому (ще в період дії так званих «купонів») та шляхи отримання достовірної інформації щодо доходів родичів при умовах відсутності можливостей адже формального контакту.

Окрема увага приділена з’ясуванням розуміння межи між технічними помилками при заповненні електронної декларації, навмисними приховуваннями відомостей та проблемності визначення достовірності облікових відомостей в силу об’єктивних обставин. 

Зауважень на адресу працівників фіскальної служби області від ініціаторів дзвінків не надходило.

Щодо оподаткування спадщини за правом представлення

Статтею 1216 Цивільного кодексу України  (далі – ЦКУ) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦКУ).

Статтею 1266 ЦКУ визначено спадкування за правом представлення.

Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Податковий  кодекс України (далі – Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).  

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 розділу ІV Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, і об’єктом оподаткування якої є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу  (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу ІV Кодексу, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, одержаного у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується, зокрема, вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Водночас, відповідно до п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу у вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 відс., встановленою п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п.174.3. ст.174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. 

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначені у статті 171 Кодексу  (п.п. 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52  п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий платником податку (спадкоємцем) (у т.ч. за правом представлення), який не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

(Лист ДФС України від 10.08.2016 № 8456/В/99-99-13-02-03-14розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/69420.html)

Щодо оподаткування податком на додану вартість орендної плати за землю

Відповідно до статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Тобто орендна плата за землю – це відшкодування (компенсація) отриманої (або яка буде отримана) послуги з оренди землі (плата за можливість користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі).

Отже, операція з надання земельної ділянки в оренду згідно з договором оренди землі для орендодавця є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Разом з тим підпунктом 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України встановлено, що звільняється від оподаткування податком на додану вартість орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

(Лист ДФС України від 04.08.2016 № 26595/7/99-99-15-03-02-17 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/69309.html)

Про організацію роботи щодо стягнення податкового боргу під час сеансу «гаряча лінія»

Днями, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено черговий сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему: «Організація роботи щодо стягнення податкового боргу.

На питання громадян відповідала начальник відділу погашення боргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області Яна Бабець.

До вашої уваги деякі із питань, що цікавили платників.

Питання 1. Доброго дня. Хочу спитати, яке майно фізичних осіб - підприємців не може бути використане як джерело погашення податкового боргу?

Відповідь. Відповідно до п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління; майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження; кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів; майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України; майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»; кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (фізичної особи – підприємця), що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Питання 2. Підкажіть, будь – ласка, Чи мають право працівники контролюючого органу вилучати готівку з каси підприємства у рахунок погашення його податкового боргу без згоди керівника?

Відповідь. Відповідно до ст.95 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.95 ПКУ). Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1244.

Питання 3. Що є джерелами погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення відповідно до ПКУ?

Відповідь. Згідно з п.87.2 ст.87 ПКУ джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом (п.87.3 ст.87 ПКУ), а також іншими законодавчими актами. Згідно з п.87.5 ст.87 ПКУ у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Відповідно до п.87.6 ст.87 ПКУ у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов’язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов’язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.

Щодо сплати транспортного податку

Інформуємо щодо сплати транспортного податку фізичною особою, якщо протягом звітного року термін використання легкового автомобіля досяг 5 років.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Кодексу є об’єктами оподаткування.

Об’єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Кодексу).

Транспортні засоби, що використовувалися, – транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Кодексу обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Кодексу передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Кодексу). 

У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років (п.п 267.6.7                п. 267.6 ст. 267 Кодексу).

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 111.05 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання нерезидентом транспортно-експедиторських послуг замовнику – резиденту

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України та визначається відповідно до ст.186 Кодексу.

Місцем постачання транспортно-експедиторських послуг згідно з пп.«ж» п.186.3 ст.186 Кодексу вважається місце в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Згідно із Законом України від 1 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» із змінами та доповненнями платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Враховуючи зазначене, надання нерезидентом транспортно-експедиторських послуг замовнику - резиденту є об’єктом оподаткування, незалежно від того резидентом чи нерезидентом виступає перевізник.

Правила оподаткування послуг, наданих нерезидентами на митній території України, зареєстрованими платниками ПДВ встановлені ст.208 Кодексу.

Статтею 208 Кодексу визначено, що при отриманні послуг на митній території України від нерезидента, їх отримувач повинен нарахувати ПДВ за основною ставкою на базу оподаткування, визначену згідно з п.190.2 ст.190 Кодексу.

Сума нарахованого ПДВ включається до складу податкових зобов’язань податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період. При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст.201 Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в встановленому порядку.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника ПДВ, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджена у вигляді додатку до податкової декларації з ПДВ.

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 101.28 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

Щодо оподаткування доходу, отриманого від ломбарду внаслідок реалізації заставленого майна платника податку за невиконання умов договору

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року   №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» із змінами та доповненнями ломбарди відносяться до фінансових установ.

Ломбардна операція – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу (п.п 14.1.100 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – Кодекс)).

Статтею 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2654-ХІІ «Про заставу» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2654-ХІІ) та ст. 589 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов’язків перед ломбардом під час закінчення терміну дії договору позики кредитор, зокрема, ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов’язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.

Згідно з п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165.1 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Водночас, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ст. 25 Закону №2654-ХІІ).

Враховуючи вищевикладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані платником податку внаслідок реалізації заставленого майна платника податку, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики) у сумі, що не перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Однак, грошова сума, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є об’єктом оподаткування у платника податку, якому вона повертається, тобто підлягає оподаткуванню ломбардом (з урахування п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та згідно з ст. 168 Кодексу) за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 103.02 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

Нові розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму з 01.12.2016 – зміни у розрахунку єдиного внеску

Нагадуємо, що з 15.06.2016 набрав чинності Закон України від 19.05.2016 №1384-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (далі – Закон №1384), яким внесено зміни до розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму з 1 грудня поточного року.

На що вплине зміна цих показників з 01.12.2016?

1. Зміниться максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), тобто максимальний розмір доходу на місяць, з якого сплачуються страхові внески, та становитиме 40 000 грн., тобто 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. х 25 = 40 000 грн.).

2. Максимальний розмір єдиного внеску становитиме 8 800 грн., тобто 22% від максимального розміру бази нарахування єдиного внеску (40 000 грн. х 22% =        8 800 грн.).

3. Мінімальний розмір єдиного внеску становитиме 352,00 грн., тобто 22% від мінімального розміру заробітної плати у місячному розмірі (1 600 грн. х 22% = 352,00 грн.).

Про реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОК ПП)

Відповідно до пункту 63.1 статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 63.5 статті 63 розділу Кодексу всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 70.9 статті 70 розділу Кодексу та пункту 10 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №779 (далі – Положення), передбачено, що за зверненням фізичної особи, її законного представника або уповноваженої особи контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, за формою, наведеною у додатку 3 до цього Положення, відповідно до порядку, визначеного цим Положенням (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно із пунктом 70.17 статті 70 Кодексу обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків – фізичних осіб.

Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов’язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.

Актуально для платників акцизного податку, які реалізують пальне

Державна фіскальна служба України (далі – ДФС) надала податкову консультацію з питань виникнення зобов’язання по сплаті акцизного податку при здійсненні оптової торгівлі паливом та відображення реалізації (оптової торгівлі) пального після 01.03.2016 у декларації акцизного податку.

Відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

- отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН);

- ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

- вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.

Якщо особа реалізує пальне за кодом товарної підкатегорії УКТ ЗЕД в обсягах, які не перевищують обсяги пального за таким кодом, імпортованого чи виробленого на території України, з яких сплачено акцизний податок, або отриманого від інших платників податку, то об’єкт оподаткування акцизним податком не виникає, і така особа не сплачує акцизний податок з реалізації цього пального.

Якщо обсяг реалізованого пального за кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД перевищує обсяги отриманого від інших платників (або імпортованого або виробленого) пального за цим кодом, то відповідно до підпункту 14.1.28¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу особа є виробником пального, виникає об’єкт оподаткування акцизним податком, і податкові зобов’язання необхідно задекларувати та сплатити до бюджету.

Таким чином, починаючи з 01.03.2016, у разі здійснення операцій з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що отримані від інших платників акцизного податку, або ввезені (імпортовані) на митну територію України, у суб’єкта господарювання виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку.

Якщо обсяг, визначений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу (з урахуванням залишку пального, зазначеного у Акті інвентаризації обсягів залишку пального) є меншим за обсяг пального в акцизній накладній та/або розрахунку коригування, які платник податку повинен зареєструвати в ЄРАН, то платник податку зобов’язаний (пункт 231.6 статті 231 Кодексу):

перерахувати на електронний рахунок, відкритий платнику акцизного податку у Казначействі, суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу;

зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального .

У такому випадку платник акцизного податку може зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального за умови наявності на електронному рахунку, відкритому платнику акцизного податку в Казначействі, сум коштів сплаченого акцизного податку, не менше ніж сума акцизного податку, розрахованого з обсягу пального у такій заявці (підпункт 232.4.2 пункту 232.4 статті 232 Кодексу).

Діючу форму декларації акцизного податку (далі – декларація) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №105/26550 №14 (далі – наказ №14).

Відповідно до пункту 49.2¹ статті 49 Кодексу платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, тобто, особи, які реалізують пальне, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

До набрання чинності новою формою декларації платники акцизного податку, які реалізують пальне незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді, повинні подати податкові декларації з акцизного податку за чинною формою декларації до контролюючого органу за основним місцем обліку.

У разі відсутності об’єкта оподаткування акцизним податком декларація подається такими платниками шляхом заповнення титульного аркуша до декларації (без заповнення рядка 05), заповнення рядків 15 та 16 додатка 1 до декларації «Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку» з нулями та перенесення їх до розділу В самої декларації (графа В1).

У разі виникнення об’єкта оподаткування, тобто наявності операцій з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, визначені підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, платники податку з реалізації пального повинні задекларувати ці зобов’язання за чинною формою декларації шляхом заповнення додатка 1 до декларації та перенесення суми податкового зобов’язання до розділу В самої декларації (графа В1).

(Лист ДФС від 09.06.2016 №12691/6/99-99-12-03-03-15 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/68562.html).

З 1 липня пенсії у розмірі до 10 740 грн. не оподатковуються

З 1 липня поточного року не оподатковуються суми пенсій, що не перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року, для осіб, які втратили працездатність (у 2016 році – це 10740 гривень).

Такі зміни запроваджено у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій». Про це розповів директор департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС Павло Дроняк.

«Податком на доходи фізичних осіб та військовим збором не оподатковуються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), розмір яких не перевищує у розрахунку на місяць 10740 гривень. Якщо ж громадянин отримує пенсію більшу за встановлену норму, то сума перевищення оподатковуватиметься за ставкою 18% та 1,5% відповідно», – зазначив Павло Дроняк.

При цьому, пояснив посадовець, не оподатковуватимуться також пенсії, які отримуються учасниками бойових дій, інвалідами війни та особами, на яких поширюється чинність ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Загалом від оподаткування пенсій у минулому році до відповідних бюджетів надійшло майже 1,08 млрд. грн. податку на доходи фізичних осіб. За 6 місяців цього року сплачено 341,1 млн. гривень.

У зв’язку з нововведеннями в ДФС до кінця року очікують надходження ПДФО від оподаткування пенсій у розмірі майже 36 млн. гривень.

Повний текст (натисніть для завантаження)