Закон України № 466: оновлено вимоги щодо підтвердження звітності

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) внесено ряд змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Так, Законом № 466 зміни до ст. 44 ПКУ у частині вимог до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, уточнено терміни, протягом яких платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1 095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – не менш як  1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Крім того, з метою унеможливлення використання несумлінними платниками податків механізму втрати документів (у тому числі повторної) для уникнення перевірок до п. 44.5 ст. 44 ПКУ внесено зміни щодо обов’язку платника податків у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів надавати до відповідного контролюючого органу разом з повідомленням про таку втрату також оформлені відповідно до законодавства документи, підтверджуючі настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

При цьому у разі надання платником податків вищенаведеного повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів, строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів (раніше було 90 днів).

У разі не відновлення платником документів, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому п. 44.5 ст. 44 ПКУ, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, у разі повторної втрати чи пошкодження документів контролюючий орган має можливість проводити перевірку та здійснювати оцінку повноти нарахування і сплати податків дотримання вимог іншого законодавства, виходячи з наявних на час перевірки документів.

З урахуванням змін, внесених Законом № 466, передбачена можливість контролюючого органу самостійно визначати суму не лише грошових зобов’язань, а також інших зобов’язань, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (п. 54.3 ст. 54 ПКУ).

З метою приведення у відповідність до інших норм ПКУ, змінені також строки сплати грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки – з 10 календарних на 10 робочих днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення (п. 57.3 ст. 57 ПКУ).

Виправлення самостійно виявлених помилок за минулі звітні періоди при обчисленні рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України

Повідомляємо, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Норми встановлені п. 50.1 ст. 50 ПКУ.

Форма податкової декларації з рентної плати (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 із змінами.

Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування.

Зокрема, розрахунок з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України здійснюється у Додатку 4¹ до Декларації (далі – Додаток 4¹).

Виправлення самостійно виявлених платник рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України помилок за податковий період, що минув, здійснюється шляхом подання уточнюючої Декларації та Додатка 4¹ до неї з позначкою «уточнююча(ий)» відповідно.

За кожний минулий податковий період, який уточнюється, подаються окрема уточнююча декларація разом з Додатком 4¹. За відсутності помилок у інших додатках (за іншими видами об’єктів оподаткування), що подавалися разом із декларацією, яка уточнюється, такі додатки до уточнюючої Декларації не додаються.

В уточнюючій декларації та Додатку 4¹ до неї заповнюються всі рядки усіх розділів з урахуванням приміток. У разі незаповнення рядка через відсутність значення – він прокреслюється (у разі подання в паперовому вигляді) або не заповнюється (у разі подання засобами електронного зв’язку). Податкове зобов’язання зазначається у гривнях з копійками.

Зокрема, у рядках 1.1.2 та 1.2.2 уточнюючої Декларації та Додатку 4¹ звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється: місяць та рік.

Показники рядків 6.1 або 6.2, 8, 9 Додатка 4¹ переносяться до рядків 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 Декларації відповідно.

До картки особового рахунку платника податків із Додатка 4¹ переносяться наступні грошові зобов’язання, зазначені у:

► рядку 6.1 – податкове зобов’язання, що збільшується, якщо (р. 5 > р. 6), то (р. 5 – р. 6);

► рядку 6.2 – податкове зобов’язання, що зменшується, якщо (р. 6 > р. 5), то (р. 6 – р. 5);

► рядку 8 – сума штрафу (р. 6.1 х р.7);

► рядку 9 – сума пені, самостійно нарахована платником відповідно до ст. 129 ПКУ.

Особливості оподаткування акцизним податком операцій із ввезення на митну територію України електроавтомобілів для їх вільного обігу

Звертаємо увагу, що відповідно до ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Підпунктом 215.3.5¹ п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, зокрема, що ставка акцизного податку для транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи кількома), встановлюється у розмірі 1 євро за 1 кіловат-годину ємності електричного акумулятора таких транспортних засобів.

Крім того, ставка акцизного податку для транспортних засобів, зазначених у товарній підкатегорії 8703 10 18 00 (для транспортних засобів, що приводяться в рух тільки електричним двигуном, одним або кількома) встановлюється у розмірі 100 євро за 1 шт.

Довідково: до товарної категорії 8703 10 належать транспортні засоби, спеціально призначені для пересування снігом; спеціальні автомобілі для перевезення спортсменів на майданчики для гри в гольф та аналогічні транспортні засоби:

► 8703 10 11 00 – транспортні засоби спеціального призначення для переміщення снігом, з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) або з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням;

8703 10 18 00 – інші.

Водночас, оподаткування акцизним податком транспортних засобів, які оснащені електричними двигунами разом з двигунами інших видів, здійснюється на загальних підставах.

Оподаткування доходів нерезидента у вигляді фрахту

Інформуємо, що фрахт – це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

● перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

● перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Норми встановлені п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПКУ сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою – підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:

● базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

● особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку на прибуток підприємств, а також суб’єктом спрощеного оподаткування.

Базова ставка фрахту – сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Про вимоги до подання платником ПДВ пояснень/скарг у разі зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН

Письмові пояснення/скарги на рішення комісії та копії документів при зупиненні реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) подаються до контролюючого органу в електронному вигляді у форматі XML за наступними формами:

◄ Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (код форми J/F13126) (далі – Повідомлення 1);

◄ Скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (код форми J/F13132) (далі – Скарга).

До Повідомлення 1/Скарги можна додати необхідну кількість документів довільного формату (код форми J/F13601), до яких можна завантажити копії необхідних підтверджуючих документів у форматі PDF, PNG або JPG.

Кількість документів довільного формату, що додаються до  Повідомлення 1, не обмежена.

Кількість документів довільного формату (файлів), що додаються до Скарги, не повинна перевищувати 100 штук, що пов’язано з оптимізацією обробки інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Разом з тим, один файл може містити копії кількох документів, за умови, що його розмір не перевищує 2 Мб.

Крім того, Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (набрав чинності з 01.02.2020) передбачена можливість подання платником ПДВ, якого включено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника ПДВ, інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку.

Зазначена інформація подається до контролюючого органу в електронному вигляді у форматі XML за формою «Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку (код форми J(F)13149)» (далі – Повідомлення 2).

До Повідомлення 2 можна додати необхідну кількість документів довільного формату (код форми J/F13601), до яких можна завантажити копії документів щодо невідповідності платника ПДВ критеріям ризиковості платника ПДВ у форматі PDF, PNG або JPG.

Кількість документів довільного формату, що додаються до Повідомлення 2, не повинна перевищувати 100 шт.

Розмір вкладень (у форматі PDF, PNG або JPG) до документів довільного формату не повинен перевищувати 2 Мб.

Співпраця Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Територіального відділення «Асоціація платників податків України» в Дніпропетровській області

Традиційно податкова служба Дніпропетровської області співпрацює з Територіальним відділенням «Асоціації платників податків України».

Навіть, в умовах карантину податкова продовжує виконувати свої функції і сьогодні конструктивний діалог з бізнес-спільнотою не втрачає своєї актуальності.

За нинішніх умов, бізнесу необхідна максимальна підтримка та допомога, тому команда податківців регіону під керівництвом начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Ганни ЧУБ готова і проводить ряд заходів у форматі дистанційних комунікацій з представниками бізнесу.

Прямим підтвердженням такої співпраці податкової служби області та Територіального відділення «Асоціації платників податків України» в Дніпропетровській області є проведення спільних семінарів – навчань у режимі он-лайн.

У ході таких семінарів бізнес має реальну можливість активно обговорювати ті питання, що його турбують, зокрема стовно реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та отримує фахові консультації від провідних спеціалістів Головного управління ДПС області.

Дійсно, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та питання зупинення їх реєстрації сьогодні є найактуальнішими для нашого бізнесу.

Податкова не залишає без уваги питання, які турбують бізнес. Вона готова до відкритого діалогу з нами та допомагає найбільш комфортно адаптуватися до змін у податковому законодавстві.

До того ж, взаємовідносини між податківцями та бізнесом будуються на принципах прозорості, відкритості та партнерства. Податкова готова захищати інтереси чесного бізнесу та бути його помічником!

Бізнес та податкова – це компаньйони, що ще раз підтверджується форматом обговорень актуальних для нас питань, тобто шляхом конструктивного та результативного діалогу.

Відкритість та партнерство, відверте обговорення загальних питань та спільний пошук шляхів їх вирішення – ключові акценти діалогу податкової служби з бізнесом.

Партнерство та взаємна повага між бізнесом і податковою службою створює сприятливі умови для успішного ведення бізнесу, що є запорукою стабільної та процвітаючої економіки нашого регіону.

Додаткові матеріали

podyaka.jpg (Завантажити)

ФОП – платник єдиного податку отримав кошти від юрособи за видами діяльності, що не зазначені у ЄДР: що з єдиним внеском?

Нагадуємо, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юрособи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною – особою підприємця (далі – ФОП), якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юросіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Норми визначені п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Згідно з абзацом першим частини 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 % винагороди за цивільно-правовими договорами.

Отже, сума коштів, що виплачується юрособою ФОП – платнику єдиного податку, не є базою нарахування єдиного внеску, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у ЄДР.

В іншому випадку, роботодавці – юрособи нараховують єдиний внесок ФОП на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 22 відсотка.

Закон України № 540: за які звітні місяці 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю?

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, зокрема, п. 52⁴ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п. 52⁴ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПКУ подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов’язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов’язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов’язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов’язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов’язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень п. 52⁴ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених п. 52⁴ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені ст. 50 ПКУ, та штрафні санкції згідно з вимогами п. 120.2 ст. 120 ПКУ, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов’язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Отже, платникам плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов’язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, необхідно було сплатити податкове зобов’язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених ПКУ за порушення термінів сплати податкових зобов’язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов’язання за такий період.

Натисніть для перегляду повного тексту документа