Що потрібно знати про реєстрацію місця проживання?

З 04. 04. 2016 порядок реєстрації місця проживання визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 02. 03. 2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Для реєстрації місця проживання громадянин повинен подати:

1. Заяву встановленої форми;

2. Документ, до якого вносяться відомості про місце проживання - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання;

3. Квитанцію про сплату адміністративного збору;

4. Військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

5. Документи, що підтверджують право особи на проживання в даному житлі - ордер, свідоцтво про право власності, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.   

Якщо ви не є власником житла, прописатися можна лише за згодою власника (якщо є декілька співвласників — за згодою всіх). Причому важлива особиста присутність власника (або всіх співвласників).

Багатьох турбує питання: чи впливає реєстрація на право власності?

Право власності і право проживання – різні речі. Реєстрація означає набуття права проживання. Зареєструвавши особу у своєму житлі, ви надаєте їй право користуватися своїм житлом. Проте ця особа не матиме права ані прописувати інших осіб, ані виписувати, тим більше продавати чи обмінювати житло.

Отже реєстрація не впливає на право власності.

Цікавою особливістю є те, що для реєстрації дитини до батьків/одного з батьків, які зареєстровані у будинку/квартирі, але не являются його влас-никами згода власника житла не потрібна. Дане правило закріплено в ч. 2 ст. 156 Житлового кодексу України, згідно з якого на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.