«Вони загинули, щоб жили ми…99 років бою під Крутами»

          29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут. Саме там, на станції Крути, розташованій на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ, у 1918 році відбувся бій, що і сьогодні є певним символом, уособленням боротьби українського народу за свободу і незалежність.

          Їх було триста. Триста студентів та гімназістів. Триста юних душ, які горіли єдиним бажанням – захистити та відстояти молоду Українську державу.  Студенти Українськго народного університету, Університету Святого Володимира та учні старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії мужньо протистояли тисячам солдатів, фронтовиків та матросів більшовицької армії під командуванням М. Муравйова. Без сумнівів та вагань, пройшовши лише тижневу військову підготовку, всі як один вони вирушили проти російської армії. Сказати, що бій був нерівний – не сказати нічого. Тим не менше, впродовж п’яти годин безперестанку стримували хлопці наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати не жаліли нікого – жорстоко вбивали та добивали поранених.

          28 студентів потрапили у полон. Всю ніч їх жорстоко катували та знущалися, а на світанку повели на розстріл. Холодне січневе небо пронизали звуки українського гімну, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. На півслові пісню обірвала недовга кулеметна черга…29 січня не стало останнього з трьохсот крутівських героїв. Місцевим селянам було заборонено ховати тіла загиблих юнаків, і вони залишилися лежати простонеба, на холодній землі.

          Тільки після звільнення Києва, у березні 1919 року, почали розшукувати тіла юних захисників. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

          Бій під Крутами лише на декілька днів віддалив захоплення Києва, проте назавжди посів чільне місце в національній історичній пам’яті. Мало яка інша подія в історії України є настільки ж відомою. І пов’язане це з тим, що вона  ознаменувала собою початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її.

          Бій під Крутами відголосками перегукується зі страшними подіями сьогодення. І сьогодні Україна щодня втрачає найкращих своїх синів, що боронять її землю та стримують наступ ворожих військ.

          Тоді і зараз, і навічно Україна пишається своїми Героями. Пам’ять про них, як і їх величний подвиг – невмирущі. Вічна їм слава!