Про цікаві історичні факти з історії виникнення бібліотек та становлення бібілотек Саксаганського району

“Бібліотека. Тиша. Століття. Історія

і тисячі імен... Тут зібрані думки, ідеї  

світу, разом із мудрістю віків”

               Серед розмаїття професійних свят, які відзначаються в Україні 30 вересня своє професійне свято відзначають бібліотекарі. Ця професія сягає у сиву давнину, адже  перші бібліотеки почали відкриватися ще за античних часів.

Історичне походження бібліотек:

          Бібліотеки виникли в глибоку давнину. У середині VII ст. до н.е. при палаці асирійського царя Аштурбаніпала в Ніневії малося велике зібрання глиняних таблиць. З античних бібліотек найбільшу популярність отримали Олександрійська бібліотека, заснована Птолемеєм, і бібліотека в Пергамі, заснована в III ст. до н.е....

          Олександрійська бібліотека поповнювалася протягом декількох століть і увійшла в історію як найбільша книгосховище. Єгипетські чиновники забирали в бібліотеку всі ввезені в країну грецькі пергаменти. Кожен корабель, який прибув до Олександрії, якщо на ньому були літературні твори повинен був або продати їх бібліотеці, або надати для копіювання. Вартові бібліотеки переписували всі книги, сотні грамотних рабів щодня трудилися, переписуючи тисячі сувоїв. Вже до першого століття до н.е. Олександрійська бібліотека налічувала до 700 тисяч папірусних сувоїв. Серед них було ціле зібрання робіт філософів і вчених з усього світу. У бібліотеці зберігалися твори на різних мовах. Вважалося, що в світі не існує жодного цінного твору,  копії якого не було б в Олександрійській бібліотеці. Бібліотека була відкрита для всіх бажаючих, вона вважалася святим місцем. Перед входженням до її сховище відбувався обряд очищення. Існує багато легенд про загибель Олександрійської бібліотеки. Ті скарби, які вціліли, послужили основою для розвитку інтелектуальних спільнот ісламського і християнського Середньовіччя. 

          У Західній Європі в період раннього середньовіччя бібліотеки існували зазвичай при великих монастирях і храмах. В епоху Відродження число бібліотек збільшується. Це пов'язано з розвитком культури та друкарства. У той час бібліотеки були місцем зберігання рідкостей. Їх діяльність була спрямована на огорожу книг і манускриптів від відвідувачів. У XVII-XVIII ст. у багатьох країнах виникають бібліотеки, що отримали згодом загально-національне, а деякі й світове значення. З європейськими бібліотеками XVI-XVII століть пов'язані імена талановитих вчених, які віддали багато сил їх розвитку. Один з них - француз Габріель Ноде (1600-1653). У 1627 р. Ноде видає книгу «Поради для влаштування бібліотек», яка отримує широке поширення в Європі і довгий час служить настільною книгою бібліотекарів. Процес виникнення великих національних і університетських бібліотек тривав і в XIX ст. З другої половини XIX століття починається організація масових бібліотек. Це викликано збільшенням потреби в кваліфікованій робочій силі.

          Перші бібліотеки в Давній Русі - Україні почали відкриватися ще за княжих часів. Особливого розвитку книгодрукування  та утворення бібліотек набрало піс-ля прийняття  в 988 році християнства в Русі - Україні. Найбільшою і найбагатшою у той час була бібліотека Софії Київської, заснована у 1037 році Ярославом Мудрим. У цілому в бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг, вона було однією була однією з найбільших бібліотек того часу Книги, які виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця ХІ ст. стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.

          Під час монголо-татарського нашестя багато безцінних книг були знищені у війнах і пожежах. З тих часів збереглися декілька екземплярів книг бібліотеки Софії. Найвідоміші: Рейнське євангеліє, яке донька Ярослава Мудрого Анна вивезла до Франції з Києва. На цій книзі приносили присягу французькі королі, а нині дають клятву президенти Франції, Остромирове євангеліє (1056-1057), два Ізборники 1073 та 1076 років, Мстиславове євангеліє XII ст.

          У Західній Україні активний бібліотечний рух розпочинався зі утворення  Галицько-Волинського князівства ХІІІ століття. При княжому дворі  існувала величезна книжкова майстерня. З появою книгодрукування в середині XV ст. відбуваються значні зміни у всьому європейському книговиданні і, звичайно, у бібліотечній справі. В  XVI столітті великі книгосховища з'явилися при школах в Острозі і  Львові. У XVII столітті було створено бібліотеку  Києво-Могелянської  академії. У XVIII столітті починають з’являтись  власні бібліотеки заможної української шляхти. У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла мережа культурно-освітніх осередків «Просвіта» при яких діяли бібліотечні заклади. У радянські часи бібліотечна справа стала частиною державної політики і втратила свій національний дух. Сьогодні в Україні налічується  тисячі бібліотечних установ. Серед ведучих - Національна бібліотека імені України В.І. Вернадського, На-ціональна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для ді-тей, Державна історична бібліотека України та інші.

          До 1917 року у місті Кривому Розі була лише одна приватна бібліотека, а книга була доступною небагатьом мешканцям міста. Після Великого Жовтня кількість бібліотек з року в рік зростала, книга ставала супутником кожного трудівника. У 1979 році відбулася централізація бібліотек і була створена Централізована бібліотечна система для дорослих. У її склад ввійшли 27 бібліотек і Центральна бібліотека. Структура ЦБ включала в себе відділи: адміністративно-господарчий, використання єдиного книжкового фонду, комплектування та обробки літератури, обслуговування, патентний, методичний, юнацький та відділ мистецтв. Згідно з рішенням  Криворізької міської ради за № 224 від 30.06.1999р. на базі “Централізована бібліотечна система для дорослих” створено Комунальний заклад культури “Міська бібліотека для дорослих”.

          На території Саксаганського району розташована одна із найстарших фібліотек міста – бібіліотека – філіал № 10 КЗК «Міська бібліотека для дорослих». Вона розпочала свою роботу в 1922 році при клубі ім.Крупської. Молодь рудника ім. Кірова  вирішила створити бібліотеку, за тиждень зібрали своїми силами 100 книг, самі виготовили картки читача і бібліотека почала діяти. З часом бібліотеку взяв під свою опіку профспілковий комітет РУ ім.Кірова.

          Під час війни книжковий фонд бібліотеки був частково вивезений разом з рудничним майном. Після війни збережені цінні видання були повернуті у бібліотеку. У 1955 році бібліотека переїхала у нове приміщення – МКЗ «Палац культури «Мистецький», де і розміщується до сьогоднішнього дня. Протягом останніх трьох років бібліотека-філіал № 10 працює за цільовою комплексною програмою по краєзнавству «Обереги отчого краю».  Для виконання цієї програми працівники бібліотеки налагодили зв’язки з організаціями, установами, навчальними закладами, краєзнавцями, які також зацікавлені історією, сьогодення і майбутнім нашого краю. Вже 9 років, щомісячно, у читальному залі бібліотеки проходять засідання літературних об’єднань Криворіжжя. Як наслідок співпраці автори із вдячністю дарують свої роботи. Серед них подаровані книги  таких місцевих авторів: Ф. Мамут, І. Доленник, Т. Меліхової, Л. Баранової, О. Греса, Г. Грес, І. Бузько, В. Пікуля та інші. У 2009 році бібліотека брала участь у краєзнавчій експедиції «Книга рідного краю».

          Перша згадка про дитячі бібліотеки міста відноситься до 1946 року, коли було видано Реєстраційне свідоцтво від 30 жовтня 1946 року на відкриття Криворізької дитячої міської бібліотеки і цілком закономірно, що саме вона в майбутньому стала Центральною міською дитячою бібліотекою.  В 1968 році  дитячі бібліотеки міста перейшли на єдину нумерацію і бібліотека отримала назву – Міська дитяча бібліотека № 1, а в 1973 році була перейменована  в Центральну дитячу бібліотеку і до сьогодні носить цю назву. На Центральну дитячу бібліотеку було покладено обов’язки методичного центру по наданню методичної і практичної допомоги всім бібліотекам міста, що обслуговують дітей. Цю роботу вона розділяє з опорними бібліотеками. Центральна дитяча бібліотека своєю діяльністю вносить значний вклад в розвиток бібліотечного обслуговування підростаючого покоління, об’єднуючи навколо себе дитячі бібліотеки міста.

          Великий учитель В.О. Сухомлинський підкреслював: «Як музика не може прожити дня, щоб не взяти до рук музичного інструмента, не творити і не діставати від цього насолоди, — так людина не може обійтися без книжки». І. Я. Франко про книгу сказав так: «Книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перла виносить».

          Тож, бажаємо підростаючому молодому поколінню більше читати та піз-навати світ завдяки цікавому світу книг!