Дюймовочка»: чого ми не знаємо про відому казку

В цьому році виповняється 185 років одній з найвідоміших казок Ганса Крістіана Андерсена «Дюймовочка».

Цю чарівну історію про крихітну дівчинку знають всі з раннього дитинства. Люблять її і користувачі бібліотеки-філіалу № 15 комунального закладу культури «Міська дитяча бібліотека» Криворізької міської ради. Та багато хто навіть не здогадується, що у Дюймовочки був реальний прототип.

Пропонуємо вам познайомитися з цією казковою героїнею і її чарівними історіями трохи ближче.

Казка «Дюймовочка» вперше була опублікована  у 1835 році в складі другого тому «Казок, розказаних для дітей». Дата написання самої історії залишилась загадкою, так як автор довгий час не хотів її публікувати і багато разів редагував. Літературознавці  стверджують, що прототипом Дюймовочки була така собі Генрієтта Вульф, дочка датського перекладача Шекспіра і Байрона.  За словами дослідників, саме ця дівчина надихнула казкаря Ганса Крістіана Андерсена на написання цієї історії. Але чому? Чим вона зацікавила датського письменника? 

В житті Генрієтта Вульф була маленького зросту, некрасива і горбата. Але, не дивлячись на свою непривабливу зовнішність, вона мала ангельський характер и була гарним другом для казкаря. До слова, сам письменник також мав достатньо специфічну зовнішність: довгий ніс, тонкі руки, високий зріст, і виглядав досить  незграбним. Саме тому він прекрасно розумів, що значить  жи-ти, маючи безліч комплексів. І його дружба з Генрієттою була не випадковою.

Андерсен згадує Генрієтту в своїх щоденниках. Він писав, що вона м’яка, ніжна, дотепна і доброзичлива. І коли на хвилі популярності казки Шарля Перро «Хлопчик-мізинчик», він захотів написати  схожу казку, то вигадав крихітну дівчинку. А її характер списав з Генрієтти.

Як ми пам’ятаємо, тендітна і ніжна  Дюймовочка стійко  зносить всі іспити, що  випали на її долю. Саме такою була Генрієтта Вульф. В казці її переслідували жук, жаба і кріт, а у житті вона боролася зі своїми багаточисельними хворобами і часто їздила до Італії  лікуватися. Цей факт міг надихнути письменника на мотив опису подорожей Дюймовочки саме в теплі країни.

Дослідники вважають, що справжня Дюймовочка була закохана в Андерсена, але він не відповідав на її почуття взаємністю. Генрієтта страждала через  холодність письменника, а його самого мучило сумління – сам каз-кар  закохувався лише в красунь. Тому, можливо, написав свою знамениту казку і наділивши її героїню рисами Генрієтти, Андерсен так вибачився за те, що не відповів на  її почуття.

Та найстрашніше потрясіння Андерсен пережив, коли дізнався, що Генрієтта загинула. У 1858 році вона відправилась у плавання на пароплаві, де сталася пожежа. Є версія, що після смерті своєї подруги, Андерсен почав боятися води і вогню.

Нещодавно з архівів письменника, історики дізналися, що прототип був і у скупого крота. Андерсен списав його зі свого сусіда, строгого шкільного учи-теля.

Сьогодні казку про Дюймовочку знають по всьому світу. А ось критики після  публікації казки не були у захваті. Їм не сподобалася занадто проста мова й те, що у творі немає  повчань. Адже в ті роки практично всі письменники говорили про моральні цінності. Зате читачі із захватом прийняли нову казку Андерсена, а це важливіше оцінок знавців літератури. Протягом 10 років її читали тільки жителі Данії. А у 1846 році «Дюймовочку» опублікували за кордоном і переклали на декілька європейських мов. Ось тільки в кожній країні героїню називали по-різному. Наприклад, на батьківщині її величали Томмелісе, що в перекладі означає «Лісе розміром з дюйм», в Англії і у Франції – Тамбеліна і Пуселіна (і те і інше перекладається, як великий палець на руці), а  в Чехії просто – Маленька. У кінці ХIХ сторіччя за адаптацію казок датського письменника взялось подружжя Петро і Ганна Ганзен, турботливо зберігаючи елементи оригіналів. В першому перекладі дівчинку звали Лізок-з-вершок, в Дюймовочку вона перетворилась пізніше.

Казку Андерсена поети і письменники перекроювали безкінечну кількість разів, подорожі юної красуні по світу зустрічаються навіть у віршах. І, звісно, головні герої чарівної пригоди поселились у десятках мультфільмів, а кінорежисери подарували світові  декілька фільмів.

Образ крихітної дівчинки послужив натхненням і для скульпторів. Головному персонажу казки Андерсена в Оденсі (Данія) присвячена скульптура, що зображає момент, коли Дюймовочка з’являється у квітці. Ще одна скульптура Дюймовочки прикрашає центральну алею парку в Сочі. В Калінінграді можна побачити зворушливу скульптуру Дюймовочці з парою крилець, подарованих ельфами. Дюймовочка  у квітці, що тільки розпустилася,  біля Дитячого лялькового театру у Києві, Дюймовочка з Кротом і Жабою в Гомелі (Білорусь).

Казка про Дюймовочку і сьогодні залишається однією з найулюб-леніших  у дітей і дорослих по всьому світу.

Давайте знову перечитаємо цю казку, вже знаючи її передісторію і поглянемо на описані автором події під іншим кутом. 

Гарного і приємного читання.