Відбиток сьогодення у мистецтві!

Страшні часи переживає зараз наша країна. Війна…

Навіть коли кажуть, що це справа дорослих – НІ! Осторонь цієї страшної біди не залишається нікого. Так чи інакше діти чують розмови дорослих, відчувають їх тривогу, проводжають та чекають батьків та близьких які пішли на війну, стають безпосередніми свідками, і навіть учасниками трагічних подій. Душу крають страшні і трагічні звістки з лінії фронту, окупованих міст та сіл, глибокого тилу, куди також дістають ракети окупантів. Захищеним ніхто себе не почуває!

Мистецтвознавці, літературознавці, музиканти – всі вони знають, що жоден з видів мистецтв не існує окремо від реальності. Мистецтво – є відбитком процесів та подій сьогодення.

Театральне мистецтво – як один з найскладніших видів мистецтв не є виключенням  цих істин.

Сьогодні відбулась театральна вистава для дорослих та дітей внутрішньо-переміщених осіб «Янгол жовто-блакитний» за мотивами оповідання І. Подгурської, за участі вихованців театрального класу «Музичної школи №13», режисер, постановник та керівник театрального класу Ірина Ендрексон.

Це було щось неймовірне. Не зрозуміло що це: вистава, занурення в чиєсь життя на мить, магія…? Час зупинився. Весь зал був наче телепортований туди, де відбуваються події – на лінії зіткнення зі звіром…

Дуже гостро, коли про війну говорять діти. Говорять не байдужими  пустими словами, не з пустими очами нерозуміння, а говорять, навіть кричать про це зі сцени. В залі ніхто не залишився байдужим. Глядач плакав від переповнення почуттів.

А після вистави були овації та…обіймашки. Так, обіймашки акторів-дітей з дітьми-глядачами. Дорослі глядачі дякували пані Ірині за режисерську роботу та виховання маленьких за віком, але великих за глибиною душі та розумінням акторів.

Дуже не прості почуття та думки з’являються після такої вистави.

Ні! Діти не повинні говорити про війну! Але ж, вони і не повинні знати і бачити її…

Страшні часи переживає зараз наша країна…

Перемога за нами!