Неподалік від площі Артема у Саксаганському районі нашого міста знаходиться унікальна памятка природи місцевого значення – Сланцеві скелі
Неподалік від площі Артема у Саксаганському районі нашого міста знаходиться унікальна памятка природи місцевого значення – Сланцеві скелі. Вони простягаються вздовж правого берега річки Саксагань між шахтами «Артем-1» та «Північна», а найбільш живописний куточок цих скель розміщений між так названим поселенням Покровське та Деконька, які в народі ще називають поселеннями шахти «Північна» та Катеринівки.
Офіційно статус пам’ятки природи за «Сланцевими скелями» закріплено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської області від 22. 06. 1972 № 391 з метою збереження природних комплексів виходу на денну поверхню аспідних сланців-порід середньої світи Криворізької серії докембрію та стародавніх гірничих розробок.
Охоронні зобов’язання за цим пам’ятником природи покладено на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які сумлінно та відповідально виконують їх по відношенню до постійної підтримки території пам’ятника у належному стані. Проте недобросовісність місцевих мешканців, які спричиняють накопичення побутового сміття біля «Сланцевих скель», випалювання трави, що знищує в подальшому унікальні види рослинності заповідної території.
Якщо це не припинити, то ми можемо втратити не лише мальовничі краєвиди, але і рідкісні види рослин, які тут збереглися, - ковилу Лессінга, аврінію скельну, папороть костянець північну, ломиніс прямостоячий, проліску дволисту, молодило російське і т.д.
Сланцеві скелі тягнуться уздовж річки на 250 метрів і займають територію площею чотири гектари. Скелі мають різну висоту і досягають 20 метрів. У геологічному відношенні вони є різновиду амфіболітів і сланців, які сильно вивітрені і розшаровані. Якщо стати близько біля такої скелі і пильно придивитися, то здається що вона складена з цегли різного розміру і кольору. А ця "цегляна кладка" виходить із землі під кутом близько 45-30 градусів. Інші породи нагадують величезний "листковий пиріг", в якому пластини відколюються одна від однієї і нагадують листи фанери чорного кольору. За цей сине-чорний колір сланці і назвали аспідними. "Аспід" в перекладі з грецької означає " змія", тобто породи чорного кольору - як змії. Такі пластини раніше використовувалися як грифельні дошки та покрівельний матеріал. А звідси і назва селища - Покровское.
У 1873 році саксонський інженер Леон Штриппельман, запрошений Олександром Полем для геологічних досліджень на Криворіжжі, писав про цей район так: "Річка Саксагань, як природний путівник, приводить нас спершу на Покровскую аспідну ломку. Утворюючи величезну дугу, прориває річку глинистий сланець і звивається, на досить значній ділянці в цій породі. Відкриті нині аспідні сланці у села Покровского і у великій Дубовій балці представляють не лише чудовий плитковий аспід у величезних щільних пластах з абсолютно гладкою поверхнею спайності, але і покрівельний аспід, який добре відколюється і відрізняється своїм гарним зовнішнім виглядом та міцністю.»
Олександр Поль придбав у князя Кочубея цю ділянку землі і організував здобич покрівельних аспідних матеріалів. Аспідним сланцем були покриті будівлі на станціях Єкатеринівської залізної дороги, з нього виготовляли підвіконня, дошки для столів в їдальнях і шкільних класах і т.д. У 1930-х роках з нього уперше в Радянському Союзі було отримано пемзоподібний легкий матеріал типу сучасного керамзиту. Невеликий кар'єр, розташований над річкою поряд з білою двоповерховою будівлею, очевидно є найстарішою гірською копальнею в Кривбасі, а відповідно являється свідком використання сланцевих порід ще у давнину. Так, в декількох кілометрах від цього місця, в районі селища Довгинцево знайдена погребельна камера 2000-3000 однорічного віку, а її стіни були заставлені величезними плитами аспідного сланцю. За часів Київської Русі, при князях Володимирі і Ярославі київські храми покривалися аспідним сланцем, ймовірно з цих місць. За оповіданнями старожилів Єкатеринівки в 1932-1934 роках, коли будували Соцмісто сланець йшов на закладання фундаменту шести будинків, які стоять уздовж ринку Соцміста. Жителі селища Покровского здавна використовували сланець в господарських цілях - вибруковували ним виямки на городах, які потім засипали землею; будували із сланцю загорожі і сараї, покривали ним дахи тощо.
Поряд з кар'єром, внизу біля річки знаходиться так звана "печера" - стара штольня, в якій колись добували сланець. Довжина її 28,5 м, ширина 3,2 - 3,4 м, висота проходу коливається від півметра при вході до 1,9 м в середині штольні. Тим допитливим, які захочуть відвідати цей об'єкт, даю пораду - обов’язково беріть з собою ліхтарик і змінний одяг. Ліхтарик потрібний, щоб освітлювати собі шлях в штольні, а змінний одяг - щоб не забруднитися, коли пролізатимете через вузький вхід в "печеру" і коли будете усередині неї. Річ у тому, що аспідний сланець схожий на графіт, з якого виготовляють звичайні олівці, тому ним швидко можна забруднитися.
За спогадами місцевих жителів до цієї "печери" ще в радянські часи приїжджали дослідники-геологи з Московського державного університету, з Інституту дружби народів ім. Патриса Лумумби та багато інших вищих навчальних закладів. Скелі тоді були пам'ятником природи всесоюзного значення.
На сьогоднішній день «Сланцеві скелі» є однією із візитівок Саксаганського району, та міста в цілому. Вони включені до найбільш цікавого та пізнавального маршруту промислового туризму міста. 24. 09. 2013 за участю спеціалістів КП «Інститут розвитку міста» унікальні «Сланцеві скелі» відвідали і депутати Саксаганської районної у місті ради.»
Додатково відділом економіки та промисловості надаються в електронному вигляді фотоматеріали з місця розташування пам’ятки природи «Сланцеві скелі
