Міжнародний день громадян похилого віку і День ветерана

   Другий місяць осені починається з особливої дати. Міжнародний день громадян похилого віку відзначається щорічно 1 жовтня з 1991 року. День літньої людини – це чисте і світле свято. Свято наших батьків, бабусь та дідусів, день, коли ми віддаємо їм свою любов і повагу. А в Україні цей день також і День ветерана.

   У цей день світ говорить про соціальну підтримку, підвищення соціальної захищеності людей похилого віку, створення для них прийнятних умов життя, про невирішене у цій сфері.

   Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, зв’язку  та розуміння поколінь.

   За міжнародними стандартами, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині - понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі. До 2050 року число їх у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі, а загальна кількість складе 2 мільярди осіб.

   У Саксаганському районі кількість осіб, які досягли  пенсійного віку 65-79 років складає 18 106 чол., віком 80 та більше  - 3 330 чол.  сторічних осіб, яким виповнилось 100 і більше років - дев’ять, та 105 років виповниться 19. 10. 2013 одній людині.

   Також в районі діє Саксаганська районна організація ветеранів, до складу якої входять 32 первинні організації, які загалом налічують 33 081 осіб.

   Приєднуючись до привітань та побажань, що звучатимуть для людей похилого віку,  зичимо  нев’янучої молодості, нескінченного оптимізму.

   Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі „особи похилого віку”, чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман. Їхнє найбільше багатство - досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто пережив війни, голодомори, утиски та переслідування, безпідставні та безглузді втрати рідних. Цього не маємо забувати.

   Пам'ятаймо і надалі про свій невідплатний борг перед ветеранами та людьми  поважного віку. Робитимемо все, щоб вони щоденно відчували повагу і турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності.