До Дня пам’яті жертв Голодомору

Усяка насильницька смерть страшна: коли розстрілюють, вішають, душать… Це триває секунди, хвилини. А вбивство голодом розтягується на тижні, місяці. Смерть від голоду – це смерть без крові. Кров не ллється, кров поступово холоне. Умирали з голоду усі: чоловіки і жінки, старі і молоді. Вимирали родинами і цілими селами.

Голодомор - штучно створений у 1932-1933 роках більшовицьким режимом СРСР голод, від якого загинули мільйони українців. Цинізм трагедії Голодомору полягає, передусім, у тому, що він не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а результатом цілеспрямованої політики сталінського режиму. Парламентською Асамблеєю Ради Європи у своїй резолюції від 28 квітня 2010 року, присвяченій пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, наголошено, що великий голод в СРСР був «викликаний жорстокими зумисними діями і політикою радянського режиму». Багато десятиліть у Радянському Союзі тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Навіть люди старшого покоління, які пережили цю трагедію, не наважувалися говорити про неї публічно.

З 2006 року на державному рівні відповідно до Указу Президента України  щороку у четверту суботу листопада вшановується День пам’яті жертв голодоморів.

27. 11. 2020 о 15.00 в районі за участі заступника голови районної у місті ради Ігора Криворотнього проведено урочисте покладання композицій з колосків до хреста, встановленого на честь вшанування жертв голодоморів та політичних репресій на території Спасо-Преображенського кафедрального собору УПЦ, у заході взяли участь 20 осіб. Під час заходу відслужено молебен та вшановано хвилиною мовчання жертв і постраждалих від голоду.

Минуло багато часу, змінились цілі покоління, але українці щиро тужать за кожною душею із мільйонів замордованих голодом.