Поширені міфи та факти про домашнє насильство
У суспільстві існують небезпечні стереотипи, які виправдовують насильство та ускладнюють пошук допомоги. Знання правди — це перший крок до захисту.
Міф | Факт |
Міф 1: Домашнє насильство — це приватна справа сім’ї, «сварка» між партнерами, втручатися не можна | Факт: Домашнє насильство є злочином і правопорушенням, яке загрожує життю та здоров'ю людини. Держава зобов'язана захищати постраждалих, а суспільство — сприяти протидії цьому явищу. |
Міф 2: Насильство трапляється лише у неблагополучних сім’ях, де є алкоголізм чи бідність | Факт: Насильство не має соціального чи економічного "обличчя". Воно відбувається у сім'ях незалежно від рівня доходу, освіти, соціального статусу, релігії чи професії. Кривдник може бути "шанованою" людиною на роботі чи в суспільстві. |
Міф 3: Жертва сама винна, бо спровокувала кривдника або «не пішла» від нього раніше | Факт: Відповідальність за насильство завжди лежить виключно на кривдникові. Постраждалі особи часто не можуть піти через страх помсти, економічну залежність, ізоляцію, погрози, маніпуляції та психологічні травми, відомі як "цикл насильства". |
Міф 4: Якщо немає синців, то це не насильство | Факт: Насильство буває не лише фізичним. Психологічне (образи, погрози, шантаж, контроль), економічне (заборона працювати, відбирання грошей, обмеження доступу до ресурсів) та сексуальне насильство є такими ж небезпечними і караними законом. |
Міф 5: Чоловіки не можуть бути жертвами домашнього насильства | Факт: Жертвою домашнього насильства може стати будь-яка особа незалежно від статі. Законодавство України (Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству») захищає всіх, хто постраждав. |
Міф 6: Кривдник зміниться, якщо його/її пробачити та дати другий шанс | Факт: Без усвідомлення кривдником своєї провини та роботи зі спеціалістами (проходження спеціальних програм для кривдників) цикл насильства, як правило, повторюється та посилюється з часом. |
Міф 7: Звернення до поліції чи суду тільки погіршить ситуацію | Факт: Звернення до правоохоронних органів та спеціалізованих служб — це єдиний законний спосіб захистити себе, дітей та своє майно. Згідно з законом, поліція має інструменти для захисту (наприклад, терміновий заборонний припис). |
