Синьо-жовті кольори – це не просто поєднання фарб. Це – синє мирне небо над нашими головами та золота пшениця, що колоситься на благодатній українській землі. Це спогади про героїчне минуле, гіркота втрат сьогодення і віра в світле майбутнє.

У ці непрості, доленосні для України часи наш Прапор став ще більшим символом незламності, ніж будь-коли. Він здіймається над містами й селами, що тримаються під ворожим натиском. Він майорить у руках воїнів, які захищають наші кордони. Він живе у серцях тих, хто бореться за правду, свободу й незалежність. Кожна його складка – це історія мужності. Кожен його подих вітру – це клич до єдності. Кожен його колір – це частинка нашої душі.

Працівники закладів культури Саксаганського району сьогодні, як і завжди підносять Державний Прапор високо, як символ того, що Україна вистоїть, переможе і буде жити. Щоб завжди, у кожному куточку нашої країни та за її межами, він нагадував: «Ми – єдиний народ! Ми – вільна держава! Ми – Україна!»

Державний Прапор України – це душа нашої нації, це пульс нашого народу, це голос, який лунав крізь віки і не змовкне ніколи.

Кожен раз, коли цей Прапор майорить над нами, ми відчуваємо силу єдності, незламності та любові до рідної землі. Він наш оберіг, наша гордість і наш символ незламної волі.