Після народження дитини на батьків лягає не тільки обов’язок виховувати та розвивати дитину, утримувати її до досягнення 18 років (Сімейний Кодекс України), а й обов’язок щодо реєстрації її місця проживання.

   Згідно з положеннями, закріпленими у ч. 2 ст. 29 Цивільного Кодексу, якщо дитина досягла 14 років, вона може вільно обирати собі місце проживання за винятком обмежень, які встановлюються законом. Сімейний Кодекс України встановлює такі обмеження, тобто 14-річна дитина може визначати своє місце проживання, але не довільно, а лише з батьками, проте з ким саме - з матір’ю чи батьком - вона може вирішувати самостійно.

   Документи, необхідні для реєстрації місця проживання дитини у віці від 14 до 18 років:

- заява.  Діти віком від 14 років подають заяви особисто.

   У разі подання заяви представником особи подається документ, що посвідчує особу представника,  документ, що підтверджує повноваження особи як  пред-ставника крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини – батьками (усиновлювачами);

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанція про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі;

- посвідчення про приписку до призовної дільниці (для громадян, які до-сягли 16-ти річного віку та підлягають взяттю на військовий облік).

   За порушення законодавства у сфері реєстрації місця проживання передбачена адміністративна  відповідальність за статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

   Якщо особа, яка допустила адміністративне правопорушення, перебуває у віці від 16 до 18 років на неї в обов’язковому порядку складається протокол про адміністративне правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення направляється до районного (міського, міськрайонного) суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення для винесення рішення по справі.