Криворізьке північне управління ГУ ДФС повідомляє
Чи подається податкова декларація та сплачується ЄП ФОП – платниками ЄП першої – третьої груп, у разі проходження військової служби за контрактом?
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з п. 296.2 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ПКУ.
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду та сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 296.3, п. 295.3 ПКУ).
Отже, нормами ПКУ не передбачено звільнення фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку першої – третьої груп від нарахування, сплати та подання податкової декларації з єдиного податку у разі проходження військової служби за контрактом.
На території підприємства декілька резервуарів для пального: скільки акцизних складів реєструвати
Підприємство, що здійснює оперативне управління нафтоперевалочним комплексом, який складається з нафтогавані та нафтобаз (кожна з яких своєю чергою складається з декількох резервуарів) звернулось до контролерів з проханням роз’яснити: під поняттям «акцизний склад» (в редакції ПКУ з 01.07.2019) слід розуміти кожен окремий резервуар, який використовується для навантаження-розвантаження, зберігання нафтопродуктів, чи сукупність всіх таких резервуарів на певній території. Також підприємство повідомило, що через відсутність коштів не зможе встановити витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарах, та поцікавилося, чи можливе тимчасове використання наявних повірених засобів обліку нафтопродуктів.
У відповідь фахівці ДФСУ в ІПК від 17.04.2019 р. № 1649/6/99-99-12-02-02-15/ІПК повідомили, що з 01.07.2019 р. під акцизним складом слід розуміти загальну сукупність всіх розташованих на певній території резервуарів, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального.
Також контролери завважили, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі (п.п. 230.1.2 ПКУ у редакції, що набуде чинності з 01.07.2019 р.), винятків чинним законодавством України не передбачено.
Про витрати, які мають право враховувати приватні виконавці при визначенні сукупного доходу
Приватні виконавці, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно зі ст. 65 ПКУ.
Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень ст. 178 ПКУ.
Згідно з п. 178.3 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат (п. 178.3 ПКУ).
При цьому, ПКУ не передбачено будь-якого переліку витрат для самозайнятих осіб, у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють незалежну діяльність приватних виконавців.
Крім того, положенням ст. 178 ПКУ не передбачено затвердження нормативно-правового акту щодо визначення переліку витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Водночас, п. 3 ст. 42 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404 «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) визначено, що витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Відповідно до абз. 3 п. 3 ст. 42 Закону № 1404 розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Мін’юстом.
Наказом Мін’юсту від 29.09.2016 р. № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» із змінами (далі – Наказ № 2830/5) затверджено перелік та розмір витрат виконавчого провадження.
Отже, при визначенні сукупного доходу до витрат фізичної особи, яка здійснює незалежну діяльність приватних виконавців, можуть бути віднесені документально підтверджені витрати, які пов’язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону № 1404 та Наказу № 2830/5.