Місце проживання дитини: хто його визначає та як вирішити спір батьків?

Чинне законодавство захищає права та інтереси дитини. Статею 160 Сімейного Кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Визначення місця проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається самою дитиною.

В більшості випадків, щодо місця проживання дитини батьки домовляються в усному порядку. Але бувають випадки, коли батьки особисто чи разом з дитиною не можуть дійти згоди щодо того, де із ким буде проживати дитина.

Відповідно до ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли зголи щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При цьому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини, вік дитини, стан її здоров’я та ніші суттєві обставини. Дитина не може проживати з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Важливим є те, що звернутися до органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини можуть не лише батьки, а й інші зацікавлені особи, а до суду, в інтересах дитини - сам орган опіки та піклування.

Малолітня дитина має проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінено самочинно.

Якщо один з батьків без згоди другого змінить її місце проживання, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Виняток – наявність небезпеки для життя та здоров’я дитини у місці визначеного проживання. (ст. 162 Сімейного Кодексу України)

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Та краще, щоб батьки «полюбовно» вирішували всі спірні питання, розуміючи всі можливі наслідки та вплив своїх рішень на дитину.