Особливості реєстрації місця проживання залежно від правового статусу

Реєстрація осіб на житлову площу проводиться незалежно від розміру житлової площі, наявності спорідненості між особами, які вселяються. Відповідно до вимог ст. 65 ЖК наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК до членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.

Таким чином, для реєстрації місця проживання дружини, дітей, батьків наймача, за його бажанням інших осіб, необхідна згода повнолітніх членів його сім’ї, які проживають разом із ним. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

За загальним правилом, реєстрація місця проживання в будинку, квартирі, іншому житловому приміщенні, які належать особам на праві приватної власності, повинна відбуватись безперешкодно та не може бути обумовлена згодою інших осіб.

Однак існують випадки, коли одне житлове приміщення придбають різні особи у власність з відповідними частками (спільна часткова власність) або без визначення часток (спільна сумісна власність), що не є перешкодою для реєстрації місця проживання співвласниками такого житла. Але при реєстрації членів сім’ї співвласника або інших осіб необхідно виходити з умов здійснення права власності, установлених цивільним законодавством.

Статтею 358 ЦК передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У тому випадку, коли інший співвласник проходить військову службу (строкову, за контрактом) або відбуває покарання за вироком суду в місцях позбавлення волі, відповідно до норм Цивільного кодексу указані категорії осіб мають право розпоряджатись своїм майном , але тільки через довірену особу.

За положеннями ст. 13 Конституції України, усі співвласники квартири (будинку) мають рівні права на користування і володіння, тобто вселення інших осіб має відбувались за взаємною згодою. Реалізація права власності однією особою не може шкодити праву власності іншої особи. Право спільної власності обмежено спеціальними нормами закону, унаслідок чого кожен із співвласників зобов’язаний реалізувати своє право власності з урахуванням прав та інтересів інших співвласників та за взаємною згодою. Таким чином, при реєстрації місця проживання осіб, які не є співвласниками житлового приміщення,  працівники органу реєстрації  місця проживання громадян роз’яснюють  про необхідність надання письмової згоди інших співвласників.

У тому разі, якщо співвласником житлового приміщення є територіальна громада в особі Органу місцевого самоврядування, згода на реєстрацію місця проживання має бути надана у формі рішення (витягу з рішення) сесії відповідної ради.