Я втік із дому…

...На засмученого хлопчака, який самотньо сидів на лавочці у одному із дворів району, насамперед звернув увагу його однокласник. Запросив того до себе додому, і вони вдвох гралися, аж доки не стемніло. А коли настав час прощатися, 8-річний гість розплакався і крізь сльози поскаржився, що йому немає куди йти. Принаймні додому він не хоче повертатися, бо втік звідти, оскільки його часто лупцює вітчим. І тепер боїться, що за цей вчинок знавіснілий "вихователь" напідпитку битиме ще дужче.

Згаданий випадок трапився в нашому районі, де з початку 2018 року Саксаганським ВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано 22 повідомлення про розшук дітей, що врази перевищує показники минулого року, де за аналогічний період зафіксовано 14 повідомлень. І це на сьогоднішній день є чималою проблемою.

На подібне малі втікачі наважуються через несприятливі умови проживання, бажання спробувати розпочати самостійне та "доросле" життя, а ще через побої, якими їх "частують" у родині.

Трапляється, що деякі діти після школи довго безцільно блукають вулицями і нітрохи не поспішають йти додому. А коли їх питають про причину такої поведінки, здебільшого відмовчуються чи сумно зітхають.

Ось чому дуже важливо батькам охопити своїх дітей увагою, турботою та порозумінням, адже саме батьки несуть за це відповідальність. Прислухаючись до дітей та знаходячи з ними спільну мову питання залишення дитиною постійного місця проживання ніколи вас не торкнеться!